springing

_dmitrov_


Constants are changing

That's all in your head


(no subject)
springing
_dmitrov_

Принаймні раз на тиждень влаштовую просту й смачну заміну вечері.
Отже що нам потрібно.
Перше й найважливіше: олівкове масло. Now it's up to you де ви його візьмете, але загальне правило що з "олівкових" країн без пляшечки не можна уїжджати. Літр хорошого олівкового масла, власноруч вибраного й привезеного, плюс літр купленого на місці для всякої "чорнової" роботи тип на чому посмажити - цієї комбінації вистачить на дохера часу. Своє я привіз з Тоскани - зайшов в невеличку спеціалізовану сирну лавку й взяв те шо чувак порадив.



Наливаємо у шось


Тепер потрібна чіабаттка. Я вибрав з засушеними помідорами. В принципі варіації якогось хорошого хліба з твердою коркою й пористою м'якоттю підійде.


Тепееер, твердиииий смачниииий пармезан.

Долити червоного вина, добре якщо не дуж економити, щоб не підгадило експіріенс) але в будь-якому випадку: або знайоме улюблене, або будь-яке DOC./DOCG =) грецькі олівки й вуаля!


Фак, сир забув на фінальне фото гг))
Чіабатку макаємо в масло, запиваємо вином. Хіба шо винцо може рахунок в гору потягнути, а так все просто - головне мати олівкове масло хороше й завчасно вполювати де навколо інші інгредієнти якісні (щоб олівки не в банках ;)).


(no subject)
springing
_dmitrov_

4 дні цього тижня провів по роботі (ITIL сертифікація) в Мюнхені. Останній раз там був на попереднє різдво ще.

1. Їздити автом в Німеччину ок - жодних жигулів на автобані, їхали стабільно 180 км/год без напряга й легкого передчуття самогубства, котре виникає в Україні на 150. 60% по лівій крайній, а 40% - пропускали тих хто з вітерцем на 220+ нас обходив. Окрім того що сам їдеш на хорошій, безпечній, великій машині по нормальній дорозі, ще й критично важливо що ці хто на 220 тебе обганяє самі їдуть не на прокачаних дєвятінах, котрі від камінця нырнут в ад торопліво, захопивши вас з собою.

Взагалі щоразу в Німеччині радію автопарку - ексклюзивних й оригінальних авт мало, проте кожна друга - 7ма серія BMW чи Audi A6 etc. Дуже високий average рівень.


2. Я й забув, що німецька сауна - це коли ти заходиш в саунку 1.5х3м, а там четверо голих жінок, між котрими ти так сідаєш собі на поличку. Щоб там не казали, що якщо часто бачиш голе тіло, то не сприймаєш це як шось особливе - будьте впевнені - панночки не нехтували шансом "зацінити" відвідувачів чоловічої статі ;) Як ви, до речі, до змішаних саун ставитеся?)

3. Weissbier цього разу якось не пішов. Нє-нє, все так само смачно, але шось не пішов прост.


Набоков про візи. 1926. Машенька.
springing
_dmitrov_

-- Ну теперь айда в консульство,-- радостно крякнул Подтягин, когда они вышли из грозного на вид, но в общем скучноватого заведения.-- Теперь -- дело в шляпе. Как это вы, Лев Глебович дорогой, так покойно с ними говорили? А я-то в
прошлые разы как мучился... Давайте-ка, на имперьял влезем. Какое, однако, счастье. Я даже, знаете, вспотел.
Он первый вскарабкался по винтовой лесенке, кондуктор сверху бабахнул ладонью о железный борт, автобус тронулся. Мимо
поплыли дома, вывески, солнце в витринах.
-- Наши внуки никак не поймут вот этой чепухи с визами,-- говорил Подтягин, благоговейно рассматривая свои паспорт.--
Никак не поймут, что в простом штемпеле могло быть столько человеческого волненья...
Как вы думаете,-- вдруг спохватился
он,-- мне теперь французы наверное визу поставят?
-- Ну конечно, поставят,-- сказал Ганин.-- Ведь вам сообщили, что есть разрешение.
-- Пожалуй, завтра уеду,-- посмеивался Подтягин.-- Поедем вместе, Левушка. Хорошо будет в Париже. Нет, да вы только
посмотрите, какая мордомерия у меня.
Ганин через его руку взглянул на паспорт, на снимок в уголку, как школьный учитель, поглядывая через очки на
небольшую разноплеменную то Снимок, точно, был замечательный: изумленное распухшее лицо плавало в сероватой мути.


Раннє старіння
springing
_dmitrov_

Стаття "Свой возраст: Попытки разговора на тему смысла жизни и сексуальности." просто кристально прозоро висвітлює явище

Read more...Collapse )


Життя за філе
springing
_dmitrov_

Як я вже раніше писав, від Флоренції, де ми були минолої весни, до Пізи, рукою подати й регіон той самий, але antipasti, та й меню загалом, в Пізі разюче врізноманітнене морепродуктами.

Загалом з foodspotting'ом цього разу так собі вийшло - всі місця де ми їли були напрочуд темними. Ну але деякі страви таки вибрав для пам'яті й уваги.

Підборочка морепродуктів і риби від шефа. Така собі варіація тосканских закусок на морську тему.

Але перш ніж повністю перейти до морепродуктів в наступних трапезах, я не міг собі відмовити в тосканській класиці - стейк-філе.


Цей майже сексуальний кривавий потік, що натякає на бажану сирість всередені:) М'ясо ріжеться ледь не просто тримаючи ніж вказівним і великим пальцями без нажиму. Medium rare приготування, шмат кривавого м'яса сантиметри 3 в товщину, просто тане в роті як нач морозиво.

Велика містерія для мене - чому блять не можна мати хороші стейки усюди? Заведи хороших коров, виріжи правильно, посмаж на грилі, й хер з ним з соусом - так і принеси. Люди хороші гроші платитимуть. Чому за ледь не найпростішою стравою доводиться ганятися не просто ресторанами міста, а ще й в інші країни літати?


Нужно успєть, або глобалізація третього світу
springing
_dmitrov_

Коли хтось каже: "Треба зараз відвідувати Афганістан/Сомалі/Кубу, поки туди не дібралася глобалізція, бо потім все буде не торт" мене починає нудити. Найкращі часи для подорожей третім світом незворотньо просрані. Звичайно ж, мова йдеться про колоніальні роки карибського басейну, африки, близького сходу й індостану.

Готелі й інфраструктура, збудовані європейцями, безпека що підтримувалася іноземими легіонами, й одночасно за крок в сторону - місцевий колорит, кухня, розваги. Зараз десятки африканських країн скотилися в помийку й їхати туди має не більше сенсу ніж відвідувати місцеве сміттєзвалище. Не кажучи про те, що не дивлячись на залишковий ефект європоїдного вигляду, вас легко в Зімбабве заарештують за шпигунство (пройшов з камерою повз старий танк). Відпустять, звісно, але або після здорового хабаря й максимально приниженим, або після кількох місяців в місцевому сізо з гепатитом і малярією.

Інша ж частина планети все дедалі стає недружньою для подорожуючих через свою ісламізацію. Афганістан, Пакистан, Ірак, Іран, тепер Сирія, й до списку крутих країн, що стали де-факто закритими для західних людей, будуть приєднуватися все більше інших. Звичайно що їздять туди і зараз. Але не пити воду на вулиці під час рамадану, щоб натовп камінням не закидав, раптово стало прийнятним, а згвалтування західної журналістки збоченою юрбою прямо на майдані в центрі Каїру посеред білого дня не сказати що велике здивування викликало.

А все було по-іншому зовсім нещодавна. Афганистан 1920х років.

Або хоча б 50х

Список країн адекватних для подорожей за останні 60 років скоротився ледь не вдвічі. Глобалізація скоріш приносить маленький шанс повернути їх до рівня базового адеквату. Тому у порівнянні з тим як там було буквально за часів мого діда, переживати щоб встигнути туди до відкриття першого старбаксу я не бачу причин.

Tags:

Про бортові журнали
springing
_dmitrov_

Бортові журнали авіакомпаній - це все ж таки певне відображення менталітету країни, не дивлячись на все більшу стандардизацію форми й контента. Наприклад, згадуючи журнали Аеросвіту - вони майже повністю були про "я жіву багато, я жіву роскошно" в стилі золотого ролексу; Люфтганзівські бортжурнали люблять статті типу як правильно укладувати речі у валізу, при чому не для того щоб хороші туфлі (поняття невідоме цій країні) не втратили форму чи не зам'явся костюм, а щоб побільше і правильно(!) напихати. А от італійці пишуть про їжу.

З майже 25 авіакомпаній, котрими я літав, 3 були італійські. Бортовий журнал кожної з них був у великій мірі присвячений гастрономії. Але AirOne переплюнула всіх.


Їхній журнал ПОВНІСТЮ про їжу))) я такого ще не бачив, чесн кажучи :)
І як бонус - виключно італійською:):)
Love this country))


Дзен й мистецтво догляду за українським паспортом.
springing
_dmitrov_

піу піуCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


Toscana 2013. #3. Viareggio.
springing
_dmitrov_

Курортне місто біля моря.

Read more...Collapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


Бурхливі фінансові фантазії
springing
_dmitrov_

До нашого села десь, не зна, півроку(?) тому дійшов прогрес безконтактних кредитних карток, а ось днями й сам отримав таку першу.
Звісн це радість - не вводити піни для дрібних покупок - набагато швидше й зручніше.


Як бонус до картки йде додатковий ~1х2см наліпний безконтактний чіп, котрий банк пропонує наліпити на задню частину телефона. Не зна в кого вистачить розуму дизайн чорного iPhone'a зіпсувати наліпками (хоча в гандони всякі їх же ж одягають).

Але суть в тому шо чіп можна ж реально начепити на будь-що! І або я погано шукав, або невже ніхто в інтернет ще не виклав як в магазі хтось дістає здоровенний ділдо з наліпленим чіпом й прикладає його до payment терміналу? Або мужньо - кінжал. Або футуристично - внутрішню сторону зап'ястя. Або посмодерністськи - цеглину. Який простір для фантазії!

Posted via LiveJournal app for iPad.


Про AirOne
springing
_dmitrov_

AirOne - це шостий європейський лоу-кост шо я облітав, але, до речі, після довгої паузи - останній раз по Європі лоу-костами літав 2.5 роки тому.

Нічо особливого сказати не можу ані в добру, ані в погану сторону - місця для ніг мало, вибір їжі/напоїв для придбання дуж бідний. Запізнилися на 1.5 години, але пілот клявся шо аеропорт винен був.
Єдине шо online check-in глупий - двох людей з одної резервації розсадив на різні ряди для того щоб за доплату потім сидіти разом, АЛЕ власне після того як система такий вибір зробила, то навіть за дєнєжку змінити місця неможливо. Тупо. Проте в аеропорті агент на реєстрації все чудненько змінила й на хороший ряд.
Знав би шо така відстань для ніг - купив би аварійний ряд.

На підльоті до Пізи - розвертаємося над моречком

Літати можна.

PS. посперечатися з бухими футбольними вболівальниками чи холостяцькою вечіркою британців можуть тільки 30 італійських підлітків. Співання пісень, хлопання, регіт, знову співання пісень і скандування кричалок - і так весь політ омг.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Tags: ,

Віареджо. Не Аркашон.
springing
_dmitrov_

В 17 хвилинах від Пізи знаходиться курортне містечко Віареджо. Ми навіть думали там жити замість Пізи, і тепер, я думаю, що, мабуть, так було б краще, бо у Віареджо достатній вибір пристойних готелей і море є. Єдине що ще не сезон і все зачинено й майже нема людей там.

Ну але ресторан з устрицями був відчинений, й більше й не треба:) Це, звісн, маленькі устриці :) Ну але ми ж не в Аркашоні. І всеодно це - устриці, моя улюблена їжа:):)


На десертик сири. Нагадаю що сир беруть ПІСЛЯ основних страв, фактично як альтернативу десерту, а не як стартер. Ну або прост під винцо:) Цього разу по твердим.

Posted via LiveJournal app for iPad.


Toscana 2013. #2. Pisa
springing
_dmitrov_

Ми їхали гуляти, їсти і нічого не робити. План було виконано на 100%.

Read more...Collapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


Про сир
springing
_dmitrov_

По-справжньому вдала вечеря - це коли ти встаєш зі столу дізнавшись шось нове, відкривши по-новому старе, ну або принаймні пооргазмувавши від повністю виправданих очікувань :)

П'ємонт, Тоскана, Ломбардія не дарма є традиційним центром тяжіння любителів складних продуктів - сиру, м'яса.
І не дарма саме тут можна прост впродовж дня зайти в звичайну винарню (ну в принципі око набито на де має бути по-краще) і не дивлячись в меню, а тим більш не вибираючи самим, просто попросити різних сирів під рекомендоване вино, і встати дізнавшись шось нове:)


Останні 2 сири (перші до нас на фото, але по черзі й колу коштування останні) - Malghesino Lodigiano з П'ємонта, та Strachitunt (2 роки) з Ломбардії. Обидва з потужним післясмаком - перший з такою навіть морською солоністю, а другий з гостро-пряністю. Власник закладу обіцяв що їх просто знайти в сирних лавках, але шось нам мабуть не пощастило. Ну але знайду, сподіваюся, де-інде й швидше ніж наступна поїздка на північ цієї прекрасної країни:)

Posted via LiveJournal app for iPad.


Про Bed&Breakfast
springing
_dmitrov_

Я не раз казав що люблю великі готелі, де стандарти і процедури в крові персонала, де персоналізації не більше ніж треба й відчуваєш як ця машина працює як годинник. Якби був вже літній сезон, то мабуть ми б зупинилися не в Пізі, а десь поруч - у Віареджо чи Луці. В обидвох тих містах вибір готелів набагато кращий.

Ну але так чи інакше, з того шо було вибрали невеличкий Bed&Breakfast в будинку XVI ст. Красивий будинок, під'їзд, кімнати, але це був мабуть останній наш раз в Bed&Breakfast'ах.

і ось чомуCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


Toscana 2013 #1. Pisa.
springing
_dmitrov_


ще ще Collapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


Q factor
springing
_dmitrov_

Q factor

even small periodic driving forces can produce large amplitude oscillations, because the system stores vibrational energy

Posted via LiveJournal app for iPad.

Tags:

Час для Тоскани
springing
_dmitrov_

Останні цьогорічні подорожі в Узбекистан і Україну були чудові, повертатися в Прагу теж приємно. Але все це трошки залишило спрагу за якістю, стилем і природньою ненав'язливою вишуканістю. А на це можуть дати відповідь тільки дві єдині справжні країни в континентальній Європі - Франція й Італія. Так склалося, що щовесни котрий рік поспіль навідуємо одну з них. А значить скоро час збирати валізи й по року від минулої подорожі вирушаймо в Тоскану.

Posted via LiveJournal app for iPad.


буває накатує
springing
_dmitrov_
буває накатує, і аж нудить від всього чеського.
дратують ці Шкоди, посткомуністичні пенсіонери, трамваї, рюкзачки з лижними куртками, прокурені пивні з обвішаними a la антік мотлохом стінами, жирна солона їжа, провінційність.

і розумієш, що все вищеперераховане і ще більше незгаданого - воно не винне, що є таким яким є, і в моєму настрої теж не винне.

і можна сходити в хороше місце на вино чи коктейль, й прогулятися поміж готичної архітектури, й, звісно, відпускає.
але я пам'ятаю це відчуття ще з України - щоразу частка цього роздратування залишається, й щоразу відпускає все менше.
мабуть термін такий підходить - 5 років цього року буде. криза стосунків шолє.

про самореалізацію жінок і материнство
springing
_dmitrov_
Перш ніж вирішувати проблему "Як встигнути добігти до автобуса на одній нозі" тре зупинитися й зробити крок назад - до перегляду початкових умов - чому саме не можна використати другу ногу?

Мабуть професійна реалізація жінки і материнство - один з найкращих прикладів такого тунельного мислення, де подібне питання не ставиться.
отже,Collapse )

враження від Bombardier CRJ900 NextGen
springing
_dmitrov_

Bombardier CRJ900 - чи не найкращий регіональний літак, на котрих я літав.

(айфонофотка)

По-перше, це, мабуть, заслуга Люфтганзи, але нарешті крісла стоять з врахуванням розташування ілюмінаторів - на кожному ряді зручно.
По-друге, щоб подивитися в ілюмінатор вгору не треба нагинатися й скрючуватися - хочеться це вікном назвати, а не ілюмінатором.
По-третє, через розташування двинунів сзаду, у першій половині літака дуже тихо, й взліт звучить як розгін електрокару або електрички, аніж звичним гулом потужних двигунів (для різноманіття ок і в польоті тишу ціниш).

Чудовий літак, півторарічний борт. В Київ літає з Дюсельдорфа, в Одесу влітку буде з Мюнхена, мож ще кудись.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Tags: ,

дещо з узбекської кухні
springing
_dmitrov_

Не дивлячись на понад 2 тижні в Узбекистані, спробувати всі найголовніші основні страви всеодно не встиг, але певне уявлення скласти, звісно, можна. Про дещо зі з'їденого внизу.

про дещо з кухніCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


христос і козак
springing
_dmitrov_
Мені "Козак" поруч з розп'яттям виглядає так само якби там був Міккі Маус або, як відзначив один з коментаторів, янукович.
Ну він не просто, звісно, козак, а цілий собі доволі конкретний полковник Леонтій Свічка.

Untitled

Тоді якось несправедливо, що над іконами з януковичем, ментами і шахтарями всі сміються,
Untitled
а з Леонтією Свічкою висить в Національному художньому музеї України - це там де екскурсоводи групам школярів пафосно українську історію з датами і прізвищами розповідають, говорячи кагбе про зображувальне мистецтво.

Так чим якунович гірше свічки? Тим шо 350 років тому не жив. А там де більше нічого немає, як відомо, все старе автоматично стає цінністю. Як от багато з київської архітектури.
Ну але можете ще ось тут про портрет цього свічки почитати у випадково знайденому пості.

практична користь від золотого статусу Star Alliance на європейських напрямках
springing
_dmitrov_
Волею промоцій і корпоративних угод, аніж потом і долларом, але маю елітний статус в двох з трьох авіаційних альянсів.

В останню поїздку в Україну я побував в п'яти різних аеропортах, де прискіпливо слідкував за тим як ця моя подорож якісно відрізниться від багатьох попередніх, дуже схожих за перевізчком і маршрутах.

(фото не моє)

Ідея елітних статусів - полегшити життя важливих пасажирів, а значить якомога швидше провести через всі черги, очікування на рейс зробити комфортним, а на борту дати максимум можливих бонусів для вибраного класу перевезення.
Отже, які черги зустрічаються нам при подорожі:
1. Check-in/baggage drop-off: з двох черг статус провів на стійку реєстрації пасажирів бізнес-класу в обох випадках, в Борисполі це було актуально, в Празі і так порожньо було.
2. Security контроль: з трьох контролів золота картка провела без черги через 2: в Празі і Борисполі, у Дюсельдорфі застряг з усіма.
3. Паспортний контроль: з чотирьох разів контролю чергу зміг обійти лише на одному- в Борисполі на вильоті, де це було актуально. Франкфуртська черга була як в кращі часи термінала Б в Борисполі - кінець десь на горизонті - хіба шо рухалася швидша.
4. Посадка в літак: з чотирьох разів посадки картка допомогла лише в Празі, де була пріорітетна лінія. В інших випадках - те саме очікування, ті самі автобуси.

Доступ в лаунж актуальний був двічі - при очікуванні на рейс в Празі і Києві. В Празі всі лаунжі були зачинені рано зранку, і взагалі, здається для Star Alliance Gold тут нема її, в Києві таки дуж допомогла скосити час, хоча сама не вразила: доволі порожнє приміщення, з доволі так собі вибором всього. Звісн зручні диванчики радують, почитав за ковтком віскі.

На борту замість 9-10 рядів, що пропонував online check-in, котрий не знав статуса, отримував 6-7 ряд. Невеликий прогрес. Багаж з червоною стрічкою "Priority" виїжджав хоч і в першій десятці, але...whatever.

Якщо підсумувати, то зі статусом, звісн, веселіше подорожувати, але з європейськими організованими аеропортами, короткими пересадками і недовгими перельотами відчутної різниці він не робить. А з великих черг на моєму шляху провів лише повз половину (і ця успішна половина - в Борисполі, а застрягав я у Франкфурті). Єдине де по-справжньому може статус допомогти - це якщо а/к вирішить проапгрейдити вас з економа в бізнес, чи з бізнеса в перший клас на міжконтинентальних перельотах. Інакше це радше психологічне задоволення і економія на лаунжах. Не дивно що дослідження показують, що програми лояльності авіакомпаній лояльними пасажирів не роблять. 
Tags: ,

про Hyundai
springing
_dmitrov_

Проїхався на українському Hyundai - так і не зрозумів за що його всі лають. Поїзд як поїзд. Місць для ніг очікував трошки більше в 1 класі, а непрацюючий Wi-Fi мобільний інтернет замінює, але ж це очевидно відчутний крок вперед від всього шо було з залізничним транспортом в Україні раніше.

Це було ледь не вперше коли я майже не втомився від дороги з Києва. Хоча минулого разу всеодно весело було:)

Posted via LiveJournal app for iPad.


(no subject)
springing
_dmitrov_

Колекції зображувального мистецтва в Україні дуже слабкі, але є в них і родзинки.

Одна з них і найголовніша як на мене картина в Україні - "Дівчинка на фоні персидського ковра" Врубеля.


Тим більше мене здивувало шо музей російського мистецтва не продає її ані в листівках, ані в постерах.

Вона висить в самому кінці поверха ліворуч, як пройдете дивну тітку, що каже відвідувачам "куда ві двоє ідьотє я єщьо с вамі нє договоріла" (класно рекомендації дає, еге ж?).

Posted via LiveJournal app for iPad.


Переліт Запоріжжя - Київ на АН-24 а/к "Мотор-Січ"
springing
_dmitrov_

Оскільки останні пару років під час приїздів в Україну я половину днів проводжу в Києві, а половину в Запоріжжі, то давно шукаю і випробовую найкращі способу подорожей між цими містами. Раніше я прилітав в Дніпропетровськ - з Києва або Відня, але завжди хотів облітати рейс з Києва в Запоріжжя.

Проблема Мотор-Січі була в тому що вони не продавали квитки онлайн, але від нещодавна нарешті запрацював новий сайт.

Отже, внизу кілька айфонофоток (вибачаюся що не на камеру) і вражень.

далі даліCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.

Tags: ,

(no subject)
springing
_dmitrov_
Незалежно одне від одного, але по доброму співпадінню, вчора я вирішив завтра летіти в Київ і вчора ж мені підтвердили Gold Status в одній з компаній Star Alliance. Оскільки летітиму Люфтганзою, то, якщо буде час, і снігом якщо не засипе, то таки сподіваюся зрозумію чи чогось вартий Золотий статус на внутрішньоконтинентальних перельотах.

Untitled

Загалом хороша новина - що він є. Погана - що я його 100% не зможу продлити. Хороша - що по Status Match (так само як я отримав і цей, правд з допомогою корпоративної угоди) я потім схлопочу Золотий статус когось іншого, з якогось іншого альянсу, а потім використаю той статус щоб знов зі Star Alliance отримати голд і тд по ланцюгу поки наявні варіанти не переберу, що принаймні кілька років, за хороших обставин, може тривати все. Для мене це всеодно забава само по собі, але завітати в лаунж і обійти черги по priority пропуску теж непогано. І багаж першим приїжджає. Ну і всякі інші дрібниці. Чому ні. 
Tags:

(no subject)
springing
_dmitrov_

Вчора достатньо гучно і прямолінійно, людина бізнесу, голова компанії Titan (виробник автошин), нарешті публічно сказав те, що давно на устах у всіх хто розуміє шо гроші на деревах не ростуть, а економіку постановами кабміну і створеннями комітетів не підняти.

Передісторія проста: інший виробник автошин компанія Goodyear закриває завод у Франції - без роботи залишаться багато висококваліфікованих працівників. У Франції при владі Оланд зі своєю соціалістичною шайкою, і наказати завод не закривати, нажаль, вони не можуть, тому прост звернулися до американської компанії Titan з пропозицією цей завод купити, щоб він не закрився.
Голова Titan 7 разів відвідав завод, спілкувався зі всіма починаючи з самого низу до керівництва і профспілок, і вчора у відкритому листі до уряду Франції практично виніс вирок всій сучасній моделі праці по-європейські.

Він назвав французів "так званими працівниками", лінивими і розпещеними. Навів витримку зі своєї розмови з профспілками, де він їм казав що робітники на заводі 1 годину обідають, 3 години тріпляться, і тільки 3 години насправді працюють. На що профспілки відповіли шо так от у Франції значить заведено.

Ну заведено так і заведено, подумав пан Тейлор. Написав натомість все шо він про це думає, піднявши немалу хвилю в бізнес-колах, вчергове нагадавши інвесторам шо хто хоче сотні годин на рік проводити в дебатах з комуністичними профспілками може йти у Францію (і голосувати за Обаму), а хто хоче робити справи й заробляти гроші радше мусить пошукати більш трудолюбиві культури і сприятливіші законодавства. А завод закриють, всіх розженуть.

Posted via LiveJournal app for iPad.


(no subject)
springing
_dmitrov_

З багатьма статичними знімками виникає питання - а чи не не вистачає тут людини? Часто предмети чи інтер'єри самі по собі, які б досконалі в симетрії, кольорах і формах не були, як начебто просять до себе на другий або й третій план живу людину, частину людини, хоча б її тінь, котра б вдихнула трошки життя в світлину.
Ну але таки зазвичай я приходжу до висновку, що якщо одразу людину не планувалося в кадрі, а потім думаєш чи не варто додати, то значить фото саме по собі недостатньо самодостатнє, а значить і недостатньо добре.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Tags:

бібімбап, бульгогі, смажений часник і інші радості корейської кухні в Узбекистані
springing
_dmitrov_

В Узбекистані повно корейців - дякуючи сталінським переселенням і депортаціям. А значить це хороша новина для всіх, хто хоче відвідати автентичної корейської кухні - вибір є;)

Read more...Collapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


сімейні готелі Бухари і Самарканда
springing
_dmitrov_

Якщо їхати в Бухару і Самарканд, то зупинятися треба однозначно в невеликих сімейних готелях, часто розташованих в старих (до 100 років легко) будівлях традиційного стилю.

Але екстер'єр - не найсильніша їхня частина, а всередені дійсн атмосферно

отжеCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


згадуючи один ресторан в Пороугалії
springing
_dmitrov_

Коли шукаєш ресторан і читаєш відгуки, то коли йдеться про заклади рівня, скажемо, мішленівських зірок, то нерідко можна зустріти невдоволення формату: "Святкували 40-літній ювілей весілля- від мішленівського ресторану очікували більшого".
Не зна що вони очікують: їжа дуже високого рівня, про кожну страву при подачі розказують детально і цікаво, стілець підсунуть щоразу як повертаєшся на місце - але рівень він завжди в деталях, і не тільки в супер-очевидних таких як меню без цін для жінки))

Імхо, цим парам, що вирішили витратися на свято, краще починати в мішленівські ресторани ходити на сніданки, щоб трошки вирівняти очікування і пригледітися до тих самих деталей.

В Лісабоні я однозначно порекомендував би один ресторан на самому березі і в стильному готелі.

фффотооCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


заможна махаля, або екстер'єри багатих узбеків
springing
_dmitrov_

Традиційно в Узбекистані надають перевагу приватним будинкам, про заможні райони сьодні і буде кілька фото й коментарів

звідки гроші і що на них будуютьCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


як в 50х в пустелі шукали уран - родинні док.фото
springing
_dmitrov_

Власне, в Узбекистан я літав перш за все бо там зараз живуть батьки моєї дружини - росіяне, батьки котрих приїхали в 1950х в Узбекистан в складі геоекспедиції шукати в пустелі уран. З того часу залишилися їхні документальні фотографії експедиції, частина з котрих з коментарями внизу.

як це булоCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


Самарканд, Узбекистан (частина 2)
springing
_dmitrov_

Отже, продовжимо про Самарканд.

фотофотоCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


Самарканд, Узбекистан (частина 1)
springing
_dmitrov_


Поговоримо про Самарканд - друге за величиною місто Узбекистану, його столицю впродовж 5 років, але що головніше - столицю імперії Тамерлану, звідки він керував землями від Делі до Істамбулу.
Я очікував що саме він - найголовніша історична принада середньої Азії, і він не підвів, але враження були різні. Але давайте послідовно:)

в фото і словахCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


залізниця в Узбекистані
springing
_dmitrov_

Вокзали в Узбекистані під приблизно таким самим контролем, як і аеропорти- на привокзальну площу пускають тільки з квитком і паспортом, на вході у вокзал сканер сумок і металодетектори. І фотографувати там теж заборонено.

Залізничне сполучення переважно денне. Загалом воно не дуже популярне- місцеві знайомі зазвичай на авто або на літаках.

До Самарканду бігає іспанський швидкісний поїзд, розганяється до 210км/год, 2.5 години їде, ціна від $25.

далі даліCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


про Uzbekistan Airways
springing
_dmitrov_

На внутрішніх рейсах облітав Uzbekistan Airways.
Airbus 320 порадував новизною і дууже хорошим кроком між кріслами, а Boeing 757 був трошк стареньким вже, але більш ніж адекватим для ~1год перельоту.

Загалом доволі велика компанія з непоганою мережею рейсів. Мають на замовленні 787мі і ще різних нових літаків. Хоча тарифна політика типічна для нерозвинутих компаній- тарифи зазвичай фіксовані, й онлайн авіакомпанія їх не продає. Ходять чутки що Korean просуває їх в SkyTeam альянс.

На фото посадка в Боїнг 757 в Бухарі.

А внизу під катом посдка на рейс в Самарканд - знімати доводилося потайки - фотографувати в аеропортах заборонено. Власне, в аеропорт не зайдеш без квитка. Навіть на площу перед аеропортом не зайдеш без квитка і паспорта.

далі даліCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


Бухара, Узбекистан (частина 2)
springing
_dmitrov_

Тут сидів бухарський хан. Протекторат російської імперії він прийняв в 1868 році, і то не під тиском армії, котра з Оренбургу б не дійшла на своїх верблюдах просто так, а у вигляді політичного рішення з огляду на вплив Англії в сусідньому Афганістані.
Сидів він там до 1920 року поки місто не розбомбили більшовики. Він втік в Пакистан де жив наступні 25 років до 1944.

далі даліCollapse )

Posted via LiveJournal app for iPad.


You are viewing _dmitrov_